І після цих слів вказує на Данію і, слідом за політиками АдН, хвалить її сувору міграційну політику (до речі, християнські демократи деякий час тому також відкрили для себе данську модель, але, зіткнувшись з проблемою перетягування непоступливих данців на штандарти АдН, відмовилися від подальшого вихваляння копенгагенських соціал-демократів). На думку Ваґенкнехт, Данія показала, як «повернути контроль». Контроль взагалі є важливим словом у риторичному арсеналі Ваґенкнехт. Вона часто повторює, що федеральний уряд втратив контроль над державою, що Німеччина втратила контроль над власною економікою, відрізавши себе від дешевої сировини з Росії. На конференції 23 жовтня Ваґенкнехт навіть висміяла уряд, який спочатку накладає санкції на Росію, потім відрізає себе від сировини, щоб в кінці імпортувати російську нафту обхідним шляхом через Індію, а газ – через бельгійські порти.
Ця слабкість щодо Росії пов'язує Ваґенкнехт з АдН, так само як і вимога відродити обидві нитки газопроводу «Північного потоку», заклик до переговорів між Росією та Україною і спротив постачанню зброї Києву. Іскрою для лютневої демонстрації біля Бранденбурзьких воріт став так званий «Маніфест миру», ініційований Ваґенкнехт та Алісою Шварцер, несторкою німецького фемінізму та головною редакторкою журналу «Емма», який закликав Шольца припинити військову допомогу Україні. Під нею вже підписалося майже мільйон німців. 25 листопада в Берліні відбудеться ще одна демонстрація. Попередня зібрала, за різними оцінками, від 15 000 до 50 000 людей – це змішане товариство, оскільки маніфест підписали як посткомуністи, так і симпатики або навіть політики АдН, зокрема співголова партії Тіно Хрупалла. Питання в тому, скільки людей тепер прийде на демонстрацію, яка може одночасно перетворитися на мітинг на підтримку Ваґенкнехт. Інформація про запланований захід з'явилася на сторінках листопадового/грудневого номера журналу «Емма», одразу після кількасторінкового інтерв'ю Аліси Шварцер із Сарою Ваґенкнехт. На обкладинці журналу – фотографія Ваґенкнехт з підписом: «Що планує Сара В.?»
Саме інтерв'ю, проведене в конвенції легкої бесіди за келихом вина в заміському маєтку Ваґенкнехт і Лафонтена, справляє враження вимушеного. Запитання Шварцер, надмірно деталізовані та тезові, часто довші за ухильні відповіді Ваґенкнехт. Крім того, кожен, хто пройшов через десятки інтерв'ю з «Червоною Сарою», не знайде в цій розмові нічого нового, окрім декларації того, чим програма Ваґенкнехт нібито відрізняється від тієї, яку роками пропонує АдН. І тут вона відверто заявляє, що «АдН не визнає співвідповідальності Заходу за ситуацію в країнах походження мігрантів, які прибувають до Німеччини, і що це підігріває расистські образи; крім того, АдН виступає за економічну і соціальну політику, яка збільшує нерівність, а саме за більшу приватизацію і демонтаж держави загального добробуту». І це все.
Все інше, тобто: ставлення до Росії, до війни в Україні, до помилок міграційної політики, до політики під час пандемії, до відмови від дешевої сировини з Росії, ставлення до НАТО та США (вороже), чи критика зеленої трансформації, реіндустріалізації Німеччини тощо – все це є спільним як для АдН, так і для майбутньої партії Ваґенкнехт. Відмінності є косметичними, якщо не опускатися до рівня красномовства та літературознавства. До прикладу Ваґенкнехт може прочитати напам'ять уривок з «Фауста» Гете, тоді як співголова АдН Тіно Хрупалла не може навіть згадати назву своєї улюбленої німецької поеми. Чи зможе нова лівоконсервативна сила змести АдН з політичної шахівниці?
Поки що вона завдасть великої шкоди угрупування, з якого виводиться, тобто Лівим, тоді як говорити про потенціал партії Ваґенкнехт можна буде лише через кілька місяців. Все, що відбуватиметься до цього часу, – це лише театр для німецьких громадян, які дедалі більше відчувають втому від існуючого політичного консенсусу.
– Ольга Долесняк-Гарчук, Антоні Опалінський
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
– Переклав Юрій Ткачук